«Степанів день» ‒ день в народному календарі східних слов’ян, названий на честь первомученика Стефана, пам’ять якого відзначається Православною церквою 9 січня. Святий походив із елліністів – євреїв, які жили поза Святої землі. На них сильно впливала грецька культура, домінуюча в Римській імперії.

Після зішестя на апостолів Святого Духа Церква почала швидко зростати, тому з’явилася необхідність піклуватися про вдів, сиріт, бідних і нужденних людей, які прийняли християнство. Для опіки нужденних було запропоновано вибрати сім достойних мужів. Апостоли цих людей присвятили в диякони і зробили своїми найближчими помічниками. Молодий Стефан виділявся серед інших даром слова і міцною вірою, за це його прозвали архідияконом, тобто першим дияконом.

Святий проповідував в Єрусалимі, істинність своїх слів підтверджував чудесами і знаменнями. Одного разу він вступив в суперечку з представниками синагоги, за що був схоплений і засуджений до побиття камінням. Перед смертю він просив Ісуса пробачити гріх, скоєний його кривдниками, і прийняти його дух. Помер архідиякон Стефан в 34 році. Він став першим мучеником за Христа.

Степанів день: традиції і звичаї

У цей день продовжували святкувати «Бабині каші» (8 січня). У храмах проходила служба ікон Божої Матері «Черево народження» і «Допомога під час пологів».

9 січня селяни дотримувалися заборони працювати ріжучими інструментами і прясти. Святого Стефана вважали покровителем коней, тому в день його пам’яті конячок поїли через срібло, тобто поклавши в воду якийсь срібний предмет.

У Степанів день в деяких місцях за селом виставляли кілки, на які на наступний день селяни пов’язували ганчірку і загадували бажання. Щоб відьми не могли підійти до будинку по кутах двору ставили осикові кілки.

У цей період починалися молодіжні вечірки. Ряджені дівчата і хлопці ходили по дворах. Молоді жінки 9 січня ховали свій смуток-печаль. Для цього встановлювали «чашу згубну» в заздалегідь підготовленому місці. Дівчата по черзі зливали в неї воду, ніби змивали з серця тугу.

Про Степанова дні в народі говорили:

Прийшов Степан на ньому червоний каптан (морозний день).

У день святого Степана кожен відчуває себе паном.

Ця дата вважалася одним з річних термінів для найму працівників. З цього приводу народна приказка говорить: «На святого Степана кожен сам собі пан». У Степанів день працівник міг пригадати господареві всі образи і висловити невдоволення. У цей день батраки зводили розрахунок з паном і укладали договір на наступний рік, а якщо господар їм сильно насолив в попередньому році, то цілком могли розірвати колишній договір.

В цей час в північних областях зазвичай проходили вибори пастуха, які закріплювалися спільною трапезою з алкогольними напоями. Наймання працівника, який пасе худобу, було дуже важливою справою. Робили це на зборах всього сільського товариства. Враховувався досвід людини, її професійні знання і репутація. В особливій пошані були пастухи-чаклуни, які володіли таємними знаннями і могли домовитися з лісовиком або його дітьми. Селяни намагалися не сваритися з обраним пастухом, побоюючись, щоб він не віддав лісовику корову кривдника.

Наші предки вірили, що пастухи з лісовиками живуть в особливій дружбі. Вони знають спеціальну змову, завдяки чому можуть наймати лісовиків на службу охороняти і пасти стадо. Зазвичай навесні пастух-чаклун йде в ліс, сідає на осиковий пень і читає заклинання. На його поклик тут же приходе лісовик (істота величезного зросту, завжди без брів, яка ніколи не підперізується і закидає ліву ногу на праву) і пастух з ним домовляється.

Кожен поважаючий себе пастух ранньою весною сам виготовляв собі музичний інструмент. Ріжка зазвичай вистачало на один сезон, тому кожну весну його доводилося виготовляти заново. Пастуша труба служила сигнальним інструментом, на якому виконувалося кілька награвань: вигін і збір худоби, перекличка пастухів між собою та ін. Але крім цього інструменту приписувалася і магічна функція. Вважалося, що його звук здатний «загравати» пащу дикого звіра, сприяти гарному нагулу і випасу худоби.

Зв’язок пастуха і його ріжка або труби з демонічними істотами і з світом природних духів накладав ряд заборон на звернення з пастушачими музичними інструментами. Наприклад, нікому, крім самого пастуха, не дозволяли їх чіпати.

За народною думкою, великою магічною силою володів батіжок, який виготовляли з горобини. На ньому робили зарубки, кількість яких відповідала кількості ніг худоби в стаді. Пастух в день першого вигону худоби тримав батіжок під пахвою, потім їм же гнав худобу на пасовище і закопував його потай від усіх в сирому місці. По завершенню пасіння пастух відкопував і спалював батіжок.

Чоловік, що народилася 10 січня, буде суворим господарем. В якості талісмана йому підходить яшма.

Відео: 9 січня – прикмети, традиції і звичаї дня